Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Першу спробу створити музейну експозицію про письменника – так звану кімнату Івана Франка при НТШ – було здійснено в середині 20-х років ХХ ст. За словами сучасників, ця кімната-музей мала відтворити інтер’єр Франкового робочого кабінету. Як свідчить лист Франкового сина Тараса до Наукового товариства ім. Т. Шевченка від 18 листопада 1923 року, уже з того часу родина відпродувала Товариству речі з кабінету письменника. А 1926 року голова НТШ Кирило Студинський звернувся від імені товариства до громадськості й українських інституцій із закликом збирати та надсилати різні пам’ятки про Івана Франка. Так в НТШ нагромаджувалися цінні реліквії: автографи, листи, документи, фотографії, книжки, особисті речі письменника.

Офіційного відкриття кімнати так і не відбулося: інформації про це в тогочасній пресі ми не знаходимо. Натомість читаємо в «Хроніці Наукового Товариства імени Шевченка за роки 1926–1930» про «кутик Івана Франка», де було «поміщено бібліотеку, архів та інші пам’ятки (меблі й ін.) по покійному Письменнику». Уявлення про цей «кутик» маємо і з кількох збережених світлин.

Відтоді чимало було розмов, серйозних і принагідних, про потребу створити у Львові музей Франка в його власному домі на кшталт подібних існуючих у світі інституцій. Адже це стало б гідною відповіддю на бажання самого письменника, щоб по його смерти тут, у віллі, де він прожив свої останні 14 років, було «приміщено якусь гуманітарну або культурну українську інституцію». Однак реалізувати цю ідею вдалося аж у 1940 році завдяки активним зусиллям наймолодшого сина письменника – Петра. У нових політичних реаліях після довгої бюрократичної процедури 10 жовтня 1940 року врешті було урочисто відкрито музей Івана Франка у Львові. Зібрана в НТШ колекція стала основою його фондів.

Саме Петро Франко став першим директором новоствореного Музею. Проте з новим етапом Другої світової війни, коли фронт різко посунув на схід і німецькі війська перетнули кордони Радянської України, органи НКВС примусово вивезли його зі Львова, і по сьогодні невідомо, де його могила.

До кінця Другої світової війни Музей не працював. Пошкоджену під час війни будівлю відремонтували, відновили експозицію, і 27 липня 1945 року відбулося друге урочисте відкриття Музею. Відтоді експозиція не зазнавала посутніх змін аж до 1986 року, коли вперше було проведено реставрацію вілли Івана Франка. Тоді ж було відновлено інтер’єр п’яти кімнат першого поверху, за спогадами Анни Франко-Ключко, доньки письменника, і створено меморіальну експозицію на заміну хронологічно-тематичної. Експозиції у двох кімнатах на другому поверсі відкрито 2006 року. А наприкінці 2018 року було створено експозицію «Кухня Франкового дому», ще через два роки «Пивницю».

1991 року Львівському літературно-меморіальному музеєві Івана Франка було передано будинок на вул. Івана Франка, 150. Це двоповерхова вілла у стилі модерного класицизму, яку споруджено 1923–1925 рр. для польського підприємця Антонія Ув’єри. Тут розмістилися адміністративні приміщення, кабінети наукових працівників, основні та книжкові фонди музею. До 150-ліття Івана Франка, 2006 року, тут же створено літературну експозицію, яка розповідає про творчий шлях письменника, його наукову та громадсько-політичну діяльність. Сьогодні триває робота над оновленням експозиції у віллі Ув’єри – Домі муз, а в залах відбуваються різні культурні події.

23 серпня 2011 року Музей отримав статус національного.

З 2017 року відбуваються посутні зміни у філософії Музею як культурної інституції. Сьогодні Дім Франка постає як місце сили, місце духу, живий активний культурний простір, відкритий для різних спільнот. У такий спосіб команда Музею по суті продовжує традиції, які свого часу заклав перший директор Петро Франко, який мислив цей дім не тихим місцем консервації пам’яті про свого великого батька, а місцем відкриттів, місцем освіти і творчості, місцем зустрічі цікавих та креативних особистостей. Тут повсякчас триває діалог між поколіннями, між людьми різних сфер та зацікавлень, повсякчас пульсує думка і вирують найрізноманітніші емоції. Бо Дім Франка – це простір, де пам’ять не припадає пилом, а оживає в думці, дії, слові…

User Agreement, Privacy Policy, Refund Policy